Карантинний об’єкт. У ХІХ столітті філоксеру було завезено зі США у Європу. Живиться тільки на американській виноградній лозі й гібридах, отриманих від схрещування європейських сортів з американськими видами винограду. 

Навесні з яєць виходять личинки, які живляться соком на листі, утворюючи гали на нижньому боці листка. Личинки в галах перетворюються на самиць, які відкладають яйця, даючи нове покоління. За літній період розвивається до 9 поколінь філоксери. Частина личинок, починаючи з другого покоління, переходить на корені й утворює кореневу форму філоксери. Сильне пошкодження філоксерою може призвести до повної загибелі кущів винограду. Поширюється філоксера з посадковим матеріалом, а також за допомогою вітру, води й садового реманенту.

Традиційно шкідник розвивається у трьох поколіннях і тільки у південних районах Криму розвиток проходить у чотирьох поколіннях. Шкодять личинки. Поява личинок першого покоління збігається з початком цвітіння. Личинки пошкоджують бутони, квітки і зав’язі. За масової появи личинки можуть пошкодити до 80 % бутонів. Друге покоління пошкоджує зелені ягоди. Найбільшої шкоди завдають личинки третього покоління, коли ягоди винограду дозрівають. Навіть ледь пошкоджені ягоди в суху погоду засихають, а у вологу гниють.