Основні хвороби ягідних культур

АМЕРИКАНСЬКА БОРОШНИСТА РОСА АҐРУСУ

Збудник хвороби — спеціалізований гриб, який розвивається на молодих тканинах, уражує точки росту, черешки листків, листки, бруньки, пагони і плоди. На уражених частинах рослини з’являється ніжний білий борошнистий наліт, який складається з міцелію й конідіального спороношення. Пізніше міцелій ущільнюється, стає темно-бурим, у ньому утворюються темні плодові тіла — клейстотеції. При ураженні точок росту пагони перестають рости, викривлюються, міжвузля вкорочуються, листки дрібнішають, знебарвлюються, прибирають потворної гофрованої форми. Плоди аґрусу за сильного ураження втрачають товарний вигляд, стають непридатними для споживання. Сильно уражені верхівки пагонів засихають, листки й плоди опадають, кущі ослаблюються і через 2–3 роки гинуть.

ВЕРТИЦИЛЬОЗНЕ В’ЯНЕННЯ ПОЛУНИЦІ

Симптоми ураження рослини проявляються наприкінці травня — на початку червня. Залежно від погодних умов хвороба може розвиватися до кінця вересня. Основна маса хворих рослин виділяється на плантації бурим кольором, бо нижнє листя рослин буріє і в’яне. Молоде листя недорозвинене. Міцелій гриба проникає в корінь, спершу зупиняє ріст рослини, а згодом спричиняє її загибель. Інфекція передається з розсадою, а також через ґрунт. Особливість збудника — тривалий період збереження життєздатності в ґрунті (до 12 років).
заходи боротьби
Щоб запобігти захворюванню, хворі рослини, як правило, знищують. Не рекомендується висаджувати полуниці після пасльонових і баштанних культур. Висаджувати лише оздоровлену розсаду.
Профілактично перед висадкою замочувати коріння флянців у 0,4-процентному розчині препарату Максим®.

СІРА ГНИЛЬ

Збудник хвороби — фітопатогенний гриб, який викликає гниль ягід винограду, суниці, малини, смородини, уражує персик, черешню, сливу, хурму, мигдаль, томати, баклажани, горох, перець, моркву, декоративні, квіткові та багато інших культур. Особливість цього збудника — швидке поширення в атмосфері за допомогою повітряних потоків. Спори є майже скрізь: на висоті 2500 м у горах, у ґрунті, на рослинному й тваринному субстраті. Поліморфність збудника хвороби — наявність всередині популяції генетично різних форм — дозволяє уражувати різні рослини з різних родин і видів. Водночас дуже сильна пластичність виду, що дозволяє йому розвиватися навіть у надзвичайно несприятливих умовах. При сильному промерзанні уражених плодів наступного року проявляється рясне спороношення збудника хвороби, набагато більше, ніж непромерзлих. Конідії гриба починають проростати вже при температурі +2°С. При охолодженні міцелію, склероціїв і конідій грибка до –30°С протягом одного місяця життєздатність грибка не втрачається. Критична температура для грибка — +35°С, а також низька вологість повітря. Спочатку грибок механічно проникає через тканини рослини і своїми токсинами вбиває живі клітини, потім тканини розкладаються. Грибок спроможний пробити на кілька мікрон граніт, бо конідії викидаються із тиском у сотні атмосфер. Основна небезпека для людини — токсини, які гриб виділяє у ягоди. Ці мікотоксини у сотні й тисячі разів токсичніші, ніж найсильніші пестициди. Зважаючи на характеристику збудника хвороби, передусім слід витримувати фітосанітарну чистоту присадибної ділянки, знищуючи рослинні рештки, уражені плоди, ягоди, та проводити профілактичні обприскування фунгіцидами. Не вживати уражені сірою гниллю плоди і ягоди.

Інші розділи