Майже кожен знайомий з симптомами ураження листя, плодів і гілок цією хворобою. Збудник має дві стадії розвитку: зимова — сумчаста, літня — конідіальна. Уражуються рослини навесні, коли температура повітря перевищує +4°С та за відносної вологості повітря понад 80 %. Після дозрівання сумкоспор, які містяться на опалому листі, і за наявності крапельної вологи сумкоспори під тиском більше як 10 000 атмосфер вилітають із сумок та інфікують навколишні рослини. Навіть при неглибокому закопуванні в ґрунт опалого листя (до 5 см) ураження рослини неминуче. Спори, крім власної сили, підхоплюються повітряними потоками і розносяться далеко навкруги. Тому дуже важливо восени зібрати і знищити опале листя, а рано навесні провести викорінювальне обприскування для знищення інфекції. В період цвітіння яблуні паралельно з розвитком сумчастої стадії з’являється конідіальна стадія збудника хвороби. Конідії розвиваються на ураженому листі в профілі крони дерева і майже не поширюються на сусідні дерева. Винятки можуть бути за погодних умов, як-от сильні дощі, шквали, бурі тощо, коли конідії разом з краплями води можуть переноситися на ближні дерева. Після зав’язування плодів хвороба поширюється і розвивається на них. При ранньому ураженні плоди стають однобокими, деформуються, розтріскуються, а далі з’являється гниль. При ураженні плодів під час росту (червень–липень) на плодах формуються класичні темні плями парші. За пізнього поширення хвороби (серпень–вересень) на плодах з’являється темний наліт парші, який стирається, залишаючи після себе невиразну темну пляму, що також знижує якість плодів. Джерело інфекції — уражені частини дерева: листя, плоди, плодові формування, гілочки. За сезон може бути 6–8 поколінь сумчастої і 14–18 поколінь конідіальної стадії.

Збудник — гриб, який уражує не тільки плоди, а й вегетативні частини рослини, у вигляді гнилі плодів, ягід та моніліального опіку зерняткових і особливо кісточкових культур. Хвороба уражує майже всі плодові, ягідні й цитрусові культури. У вигляді плодової гнилі хвороба проявляється в саду протягом вегетації, а також у сховищах при зберіганні плодів і ягід. Збудник плодової гнилі проникає в плоди через насіннєву камеру сортів з відкритим доступом до неї (Делішес, Ренет, Голден, інші). Протягом вегетації збудник проникає через фізичні мікротравми або пошкодження шкідниками в плоди і ягоди та викликає загнивання. Особливо інтенсивно хвороба розвивається у вологі роки під час вегетації. Після збирання урожаю триває ураження плодів і ягід плодовою гниллю у сховищах і холодильниках. Надзвичайно небезпечний прояв хвороби у вигляді моніліального опіку, бо уражується багаторічна деревина.

Збудник хвороби — бактерія, яка уражує судинну систему рослини, знижує функцію дихання, фотосинтезу й асиміляційно-дисиміляційні процеси, які кінець кінцем впливають на продуктивність дерева. На початку літа на дереві з’являється облямівкове потемніння листя. Згодом листя повністю чорніє, скручується і підсихає. При ранньому ураженні засихають гілки, при пізнішому прояві хвороби гілки можуть залишитися живими. При зрізі плодових гілок можна побачити потемніння деревини, що є сигналом сильного ураження дерева. Як правило, хворі дерева потрапляють на ділянку з розсадника, у рідкісних випадках хворобу переносять знаряддя для догляду (лопата, сапка, секатор для обрізування) та сисні шкідники (попелиці, листоблішки).